Репрезентативна вибірка

    Основною метою статистичного оцінювання є визначення дійсних параметрів генеральної сукупності на основі вивчення вибіркових показників. При цьому вибірка повинна достатньо добре відтворювати властивості генеральної сукупності, тобто бути репрезентативною. 

 Вибірка є репрезентативною, якщо всі об’єкти генеральної сукупності мали однакову ймовірність потрапити у вибірку, а кожен об’єкт вибірки відібрано з генеральної сукупності випадково. Забезпечення репрезентативності вибірки є важливою умовою планування експерименту, а порушення цієї умови приводить до хибних статистичних  висновків.

 Щоб досягти репрезентативності, використовують спеціальні методи формування вибірки:

• рандомізовані (прості і систематичні);
• стратифіковані;
• кластерні вибірки.

   Розглянемо кожен метод:
Проста рондамізована вибірка:

  Для формування простої рандомізованої вибірки необхідно мати список усіх об'єктів (екземплярів) генеральної сукупності і систему відбору, яка гарантує кожному об'єкту популяції рівну ймовірність потрапляння його у вибірку. У цьому варіанті технології існує три групи:

– уся генеральна сукупність;

– група рандомізації, з якої проводять відбір;

– експериментальна рандомізована вибірка.

  На практиці групу рандомізації формують способом випадкового відбору. Після цього у випробуваннях вимірюють значущу для експерименту індивідуальну властивість і рівноймовірність способом їх розподіляють за групами.

Систематична рандомізована вибірка:

  Якщо генеральна сукупність становить великий список об'єктів, систематична рандомізована вибірка відповідає принципам рівноймовірнісного відбору і її вважають оптимальною.

 Прості й систематичні рандомізовані вибірки можуть не відповідати вимогам репрезентативності, якщо у них необхідно відобразити співвідношення важливих підгруп генеральної сукупності.

Стратифікована (розшарована) вибірка:

Методика формування стратифікованої вибірки гарантує репрезентативність вибраних осіб щодо обраних властивостей об'єкта дослідження,наприклад, якщо необхідно сформувати репрезентативну вибірку , у якій слід пропорційно представити особи обох статей.

Кластерна ( групова вибірка):

Проблему неповного списку підгруп можна розв'язати за допомогою кластерної вибірки, яка передбачає вибір не окремих елементів, а певних її груп(або кластерів). Цей метод розгалуженого формування вибірки виконують поетапно.

У кожній конкретній ситуації ступінь і глибину розгалуження кластеризації(кількість етапів групування за тією чи іншою властивістю) визначають, враховуючи мету й умови дослідження. Кластерна вибірка менш надійна, ніж ймовірнісні вибірки. Втрата точності є результатом наявності розглянутих етапів відбору, кожний із яких додає свою ймовірнсть похибки. У разі простої рандомізованої вибірки дослідник ризикує лише один раз.

Соціологічні  дослідження

             

  Соціологічне дослідження — це система логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, яка передбачає та забезпечує отримання достовірних даних і фактів про явища та процеси, про закономірності та випадковості їх функціонування й розвитку, що вивчаються з метою подальшого використання їх у соціальному управлінні та розвитку соціології як науки.

     Об’єкт соціологічного дослідження — це певна соціальна реальність, соціальні відносини, соціальна система.

  Предметом соціологічного дослідження є конкретні соціальні явища та процеси, закономірності та випадковості їх функціонування і розвитку, різноманітні характеристики, сторони, аспекти, принципи організації.

   Метою соціологічного дослідження є виявлення в соціальних об’єктах і процесах функціональних зв’язків та випадковостей елементів, що самоорганізуються, а під час реалізації практичного соціального експерименту — пошук управлінських рішень.

   Нині існує три основних типи соціологічних досліджень:

1) розвідувальне (пілотне);

2) описове;

3) експериментально-аналітичне

Будь-яке соціологічне дослідження — це специфічний процес діяльності та конкретної праці суб’єктів дослідження, який має свою структуру:

За характером дослідницьких завдань та за термінами проведення соціологічні дослідження мають декілька видів:

    Також в українській соціологічній думці є різні погляди щодо класифікації конкретно-соціологічних досліджень. Існують такі класифікації соціологічного дослідження:

• За предметом дослідження – соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-педагогічні тощо;
• За метою визначення динаміки розвитку об’єкта – повторні, панельні, моніторингові;
• За методом дослідження – розвідувальні (пілотажні та зондажні);
• За типом та рівнем – теоретичні, емпіричні, емпірико-теоретичні, фундаментальні,прикладні;
• За умовами дослідження – польові, лабораторні;
• За отриманими знаннями – новаторські, компілятивні;
• За роллю в науці – фіксування фактів, перевірка гіпотез, узагальнюючі, аналітичні, прогностичні, ретроспективні;
• За масштабом об’єкта – міжнародні, загальнодержавні, регіональні, всезагальні, вибіркові, локальні, галузеві тощо.

      Таким чином, будь-яке соціологічне дослідження має свою сутність, зміст і структуру, належить до певного типу за своїми основними завданнями, метою та іншими характеристиками.

   Метод соціології — це сукупність прийомів, способів та операцій теоретичного й практичного освоєння і перетворення соціальної реальності. Таку сукупність прийомів, способів та операцій заведено називати методикою соціологічного дослідження, але її використовують не лише в теоретичній та емпіричній дослідницькій діяльності, а й у соціальній практиці.

     Діалектика, як всезагальний метод пізнання, дає змогу виявити й проаналізувати закономірності виникнення, функціонування та розвитку соціальної реальності — явищ, процесів, відносин, а також причинно-наслідкові зв’язки, детермінованість соціального життя людини і суспільства, малих та великих соціальних груп, обґрунтувати певні соціальні процеси.

   Синергетика забезпечує виявлення та аналіз самовиникаючих, випадкових, таких, що самоорганізуються, самоуправляються, соціальних явищ і процесів, реальних та можливих біфуркацій (відхилень від норм) у соціальному житті та поведінці самоорганізованих соціальних суб’єктів та об’єктів, виявлення й аналіз соціальної акупунктури суспільства, найбільш складних і «больових» моментів у соціальних відносинах.

  Історизм (порівняльно-історичний метод) дозволяє виявити, охарактеризувати та зіставити різні рівні еволюції соціального об’єкта, що досліджується, а також, певною мірою визначити основні історичні тенденції його розвитку.

     Отже, соціологічне дослідження - це процес, в якому в єдності представлені теоретико-методологічні і емпіричні рівні пізнання, тобто мова йде про діалектичний процес, в якому поєднуються дедуктивний і індуктивний методи пізнання, що забезпечує цілісність пізнання і уявлень про соціальні явища В цьому контексті не слід ототожнювати і протиставляти одне одному такі різновиди соціологічного дослідження, як прикладне і емпіричне, кожне з яких має свій гносеологічний статус і методологічну роль в структурі соціологічного дослідження.

Використані джерела:

1. Вербець В.В. Методологія та методика соціологічних досліджень: Навчально-методичний посібник. – Друге вид. доп. і перероб. – Рівне: РДГУ: Інститут соціальних досліджень, 2006 - 167 с.

2. Білоус В. С. Соціологія у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002.— 140 с.